Спрощена і рамкова: яку угоду про рідкоземи підпишуть Україна та США
21.02.2025Пропонувалась угода про колонізацію Угода між Україною та США щодо доступу до українських рідкісноземельних корисних копалин, запропонована у Плані перемоги, мала зацікавити нову адміністрацію Білого дому. Пояснення просте: аналітики вважали, що найстрашнішим варіантом для України була втрата інтересу президента США Дональда Трампа до російсько-української війни після невдалих спроб врегулювати конфлікт. Але тепер, схоже, це нам аж ніяк не загрожує, бо велика сварка навколо цього ще непідписаного договору - швидко не забудеться. Про те, що угода може стати переломним моментом у протистоянні Росії та України (адже Трампу буде після цього простіше пояснити своїм виборцям важливість подальшої підтримки та озброєння України) заявив сенатор-республіканець Ліндсі Грем під час панельної дискусії на Мюнхенській безпековій конференції. Й кажуть, що ця ідея виникла в української влади саме з подачі Грема. "У 2014 році ми припустилися помилки. Ті, хто зараз хвилюється, з ким розмовляє Трамп, і як він це робить… Що ви зробили у 2014 році?", - прокоментував Грем перемовини президента США з Путіним про завершення російської війни проти України. За його словами, після 2014 року треба було інтегрувати західні економіки з Україною, аби дати їм надію та створити запобіжник, який би не дозволив цьому повторитися. "Але ми цього не зробили, бо не хотіли провокувати Путіна", - додав Грем. Тож передача частини корисних копалин під американський контроль виглядала розумно: Штати розробляють ще не розвідані українські надра, надіславши своїх солдатів на нашу територію. І тоді росіяни в осяжному майбутньому не зможуть "павтаріть" 24 лютого 2022 року. Пропозиція нібито легка й приємна для України: ми віддаємо Штатам частину своїх ще не розвіданих копалин (і не факт, що там лежать трильйони доларів, про які говорив той самий Грем). А вони натомість забезпечують нам "парасольку" від агресії РФ. Цю ідею до останнього часу підтримували навіть скептики і опоненти діючої української влади. То що ж тоді пішло не так? За повідомленням The Telegraph, США у разі "підмахування" угоди Зеленським отримали би 50% поточних доходів України від видобутку ресурсів, й 50% фінансової вартості "всіх нових ліцензій, виданих третім сторонам" для майбутньої монетизації ресурсів. "Умови контракту, який тиждень тому потрапив до офісу Володимира Зеленського, означають безстрокову економічну колонізацію України Сполученими Штатами. Це передбачає тягар відшкодування, якого неможливо досягти", - йдеться у статті, автори котрої припускають, що контракт складали приватні юристи, а не Держдепартамент чи Департамент торгівлі США. The Telegraph також зазначає, що президент України Володимир Зеленський, котрий сам запропонував ідею залучення США до розробки родовищ в Україні, вірогідно не очікував зіткнення з гіршими умовами, аніж фінансові санкції, накладені на Німеччину та Японію після їхньої поразки у війні в 1945 році. Й важчими, ніж репарації, накладені на Німеччину після Першої світової війни. Повний зміст документа досі залишається невідомим. Водночас Зеленський наголошував, що в угоді "немає жодного слова" про гарантії безпеки для України. Не за законами штату Нью-Йорк Й ось відносно свіжа новина: Штати пропонують Україні рамковий полегшений варіант угоди про рідкоземи - замість "написаного ChatGPT" варіанту, як охарактеризував його у своєму YouTube-каналі відомий блогер та журналіст Майкл Накі. До того ж, за словами політтехнолога Михайла Шейтельмана, цей документ тепер, схоже, створювали "не за законами штату Нью-Йорк, а за міжнародним правом", - про що він і сказав у ефірі И Грянул Грэм. Що ж, хоча наполегливість США і дратує, й дивує - раціональне зерно у цій пропозиції є. Тому підхід до таких угод має бути виваженим у кращих комерційних традиціях, до котрих звикли Трамп та його помічники, - зауважив у Facebook відомий економіст, член Ради НБУ у минулому Віталій Шапран. За словами Шапрана, угода не має стосуватись тих родовищ, котрі вже експлуатуються, або право видобутку по яким вже продане після 2021 року. При цьому не може бути й мови про те, що Україна має поставити стільки-то тон металів чи стільки-то барелів нафти або кубів газу США. "Мова має йти виключно про створення спільних проєктів та допуск на ринок іноземних компаній", - підкреслив фахівець. Основний зиск при цьому партнери мають отримувати не від вивозу фізичної сировини чи готової продукції, а від податкових пільг та преференцій для компаній цього проєкту. Створюється вільна економічна зона. А компанії, які заходять в Україну за міжнародною угодою, отримують податкові преференції, як довічно, так і на час активної інвестиційної фази, - продовжив він. "Чисто умовний приклад: всі, хто займається видобутком літію в рамках проєкту, звільняються від податку на прибуток довічно і від ПДВ до запуску проєкту в експлуатацію. По ресурсним зборам партнерам надається знижка 50%. Можливе укладення угод і про розподіл спільної продукції. Всю цю конкретику варто обговорювати з галузевими експертами", - попереджає Шапран. Окрім того, угода має передбачати відсутність пільг і будь-яких змін по екологічним зборам і інвестиційним зобовʼязанням компаній, котрі заходять в Україну, а екологічне регулювання роботи цих компаній має відбуватись тільки за українським законодавством. Але найбільш цікаве питання, за словами фахівця - це ціна угоди. "Я не знаю, звідки Трамп взяв цифру в 500 млрд (спочатку анонсу від нього було 500 млн). Скоріш за все, це цифра для американського виборця, щоб прозвітувати перед електоратом. Справа в тому, що порахувати вартість покладів в Україні взагалі неможливо, навіть приблизно", - вказує він,коментуючи пропозицію США заплатити угодою щодо рідкоземів за отриману раніше Україною зброю. Водночас, якщо Трамп виставляє Україні рахунки за безкорисливу допомогу КонгресуСША, можна порахувати й те, що Україна безоплатно віддала за свою незалежність: це 187 балістичних ракет (по 6-10 боєголовок), що були націлені на штат Нью-Йорк та штат Вашингтон з точкою "0", - Пентагон. При цьому Україна здала бойового урану та плутонію у чистій вазі на 770 мільярдів доларів за (курсом на 2000 рік). У виробах (боєголовках) - це майже 1,1 трильйон доларів, підрахували фахівці (а тактичні плутонієві заряди від 5 кілотон до 150 кілотон ніхто навіть не рахував). До речі, носії ядерної зброї Р-36М (виріб 100) і Ту22, Ту-160 (від 800 мільйонів до мільярда у доларах) віддали Кремлю і теж не рахували. Тобто, якщо з цієї суми забрати "мікроскопічні" 46 мільярдів американської військової допомоги, то виходить, що американці залишаються винними нам ще більше трильйона доларів. Ірина Носальська
